Кривий Ріг: галопом по промзонам

';

Що для вас промислові залізниці? Самотній ТГМ4, що трюхикає з кількома вагончиками біля елеватора чи поміж гаражного кооператива? Такий образ, скоріше за все, буде характерний для жителя центральної чи західної України. Однак на сході, де розташовані більшість підприємств важкої промисловості, і перш за все - металургії, промислові залізниці можуть виглядати зовсім інакше.

Наприклад, в Кривому Розі, про який сьогодні піде мова, на промколіях можна побачити "великі" магістральні тепловози 2ТЕ10. Або ж подивитись промислову сортувальну станцію, яка розмірами не поступається крупним вузловим станціям УЗ. Іншою особливістю, яка додає "перчинки", є те, що велика частина цього залізничного життя схована за стінами підприємств, і нам, любителям, доводиться проявляти винахідливість, щоб побачити ті чи інші цікавинки.

Маршрут цієї прогулянки можна було б назвати ідеальним для першого знайомства з промисловими залізницями Кривого Рогу. Справа в тому, що я був з товаришем(@mannKyiv), який цікавиться залізницями, але з промколіями, тим більше - металургійними - був слабо знайомий. Переді мною стояла задача: продемонструвати йому, наскільки своєрідними і цікавими вони можуть бути, а також подивитись щось нове і для себе(бо я в Кривому Розі вже був неодноразово)

Погода для прогулянки здавалась несприятливою: сіявся дрібний дощик, суцільні хмари застилали небо. Однак для відвідин промзони це створювало ідеальну атмосферу, при чому в обох сенсах цього слова: як і в переносному(похмурий колорит гармоніював із суворими корпусами заводів), так і в прямому: дощик прибив пил, яким тут зазвичай сповнене повітря.

Ми стартували від вокзалу в напрямку селища Залізничне(станція Батуринська). Саме там знаходиться цікава залізнична розв"язка: в один клубок сплітаються перегони УЗ(Новоблочна - Батуринська), промколії АМКР і цементного заводу "ХайдельбергЦемент Україна". При чому частина колій АМКР від станції УЗ Новоблочна до промислової станції Східна - електрифіковані, сюди заїжджають локомотиви УЗ, щоб витягувати поїзди, сформовані на Східній.

Залізничне колись було окремим селищем міського типу. Воно впритул прилягає до Кривого Рогу, і в 1997 було включене в склад міста. Від решти міста його відділяє перегін Новоблочна - Батуринська, через який прокладено автомобільний шляхопровід. Перетнувши його на маршрутці, ми виходимо(зупинка з офіційною назвою "Будка") і прямуємо до колій.

Лінія на АМКР поступово піднімається по насипу, щоб перетнути перегін УЗ. Доходимо до ключової точки, і невдовзі бачимо локомотив цементного заводу, що виїжджає зі станції.

Відео від mannKyiv:

Перед нами станція Батуринська, за нашою спиною вона переходить в перегін до станції Новоблочна, а одна колія, по якій якраз їде тепловоз, йде до цементного і сурикового заводів. Колія на шляхопроводі, на якому ми стоїмо - це пост 10 км, від якого ліворуч йде перегін знову ж таки до Новоблочної, а праворуч колія розділяється на дві: до станції Східна і до станції Новобункерна. Уся колія від поста 10 км і далі - уже промислова, належить АМКР. Ліворуч від тепловоза - залишки з'єднувальної гілки Батуринська - Східна, нині демонтованої, а позаду видно ПМС Батуринська.

Одне фото, а стільки пояснень! Що ж, це Кривий Ріг, крихітко, і тільки один із його численних залізничних клубків.

Власне, сам момент переходу колій УЗ в промколії АМКР на посту 10 км:

Бетон змінюється деревом. Незважаючи на величезні маштаби залізничного господарства і його важливість для роботи комбінату, на АМКР колії часто знаходять у жахливому стані. Після чергового випадку сходу локомотива(ВЛ11) на станції Східна, подейкують, Укрзалізниця заріклась пускати туди щось інше крім ВЛ8.

Далі проходимо по вул. Акціонерній в бік основної частини Криворіжсталі. Тут проходить тупикова трамвайна гілка для підвозу працівників на заводи. Самотній і порожній(непікова година) трамвайчик на тлі силосів коксохімічного виробництва:

Із шляхопроводу відкривається нарешті вид на саму станцію Східна, точніше, на один з її парків. Достатньо 5-хвилинного очікування, щоб побачити тут рух: спочатку вигулькує ТЕМка, а потім з протилежного кінця до неї поспішають ще два локомотиви.

Врешті два ближніх до нас тепловози зчіпляються і відїжджають по зарослій кущами гілці десь в напрямку гірничного департаменту. Інший локомотив теж лишає станцію, але уже в бік коксохімічного виробництва.

"Великий і малий димки": башта тушіння коксу і локомотив димлять синхронно, от тільки башта випускає звичайний водяний пар, а локомотив - більш складні хімічні сполуки.

Прямуємо далі! Проходимо під шляхопроводами лінії, по якій возять шлак на відвали. Цікавий процес, але таке ми вже бачили вчора у Запоріжжі(про це буде ще окремий текст), то ж поспішаємо уперед до дійсно нового. Наша мета - лінія, по якій перевозять рідкий чавун. Такі перевезення між доменним і сталеплавильним виробництвом є на більшості великих меткомбінатів, але лише в Кривому Розі їх можна спостерігати із загальнодоступної території. Найбільша доменна піч Криворіжсталі і всієї Єврови - ДП9, "дев"ятка", знаходиться на віддалі від решти комбінату. Чавун, який вона виробляє, доставляється на сталеплавильні виробництва залізницею у рідкому, тобто розплавленому вигляді. Для цього використовуються спеціальні вагони.

Першу "вертушку" ледве встигаємо зняти в хвіст. Зате добре видно конструкцію вагонів: це великі ковші на опорах - "лафетах".

Вертушка повертається до домни з порожніми вагонами, тому вагон прикриття знаходиться поперед локомотива. А ось завантажена чавуном вертушка прямує на комбінат:

Відео:

Вагон прикриття відділяє локомотив від небезпечного вантажу, а також допомагає в гальмуванні, позаяк вагони-чавуновози не обладнані гальмами.

Далі прямуємо дорогою, що огинає комбінат з півдня. Тут немає житлової забудови, тільки промислові споруди комбінату і допоміжних виробництв. Наступний пункт, який я хочу показати своєму напарнику - промколії Новокриворізького гірничо-збагачувального комбінату. Нині комбінат повністю увійшов у склад АМКР і називається тепер "Гірничий департамент АМКР", хоча для місцевих він і далі - просто НкГОК.

По дорозі зустрічаємо - не гейзер і не термальне джерело, а водний потік стоків комбінату, що активно парує:

Нарешті виходимо до НкГОКу. Наше знайомство з ним ще більше побіжне, ніж з рештою АМКР: знімаємо вертушку, що приїхала з рудою на розвантаження. Потяги тут ходять часто, практично кожні 10-20 хв, переважно під 2ТЕ10 і ТЕМ7. Рейси вертушок короткі, і при такій інтенсивності обгон локомотива - велика розкіш, тому з погрузки вони повертаються вагонами вперед. Ось цю знімаємо в хвіст:

Неподалік проходить колія, що з"єднує Південний ГЗК із станцією Кривий Ріг. Вона теж електрифікована, і тут ходять електровози ВЛ8.

На цьому наша подорож завершується. Ми подолали 14 км за 3 години, при тому зробивши кілька зупинок на фотозйомку - непоганий результат! Час був лімітований, т.як далі нас ще чекала більш "традиційна" програма знайомства з Кривим Рогом разом з іншою частиною нашої компанії.

Звісно, і НКГОК, і Південний ГЗК, і всі інші місця заслуговують окремих вдумливих відвідин. Однак у цьому і є одна з фішок Кривого Рогу: тут усілякі залізничні об'єкти зібрані щільно на досить компактній території, так що ви можете за короткий час оглянути кілька зовсім різних ліній. Якщо, звісно, знати місця :) Сподіваюсь це коротке занурення в індустріальні залізниці вам сподобалось, до зустрічі, чекайте на нові звіти!